Найперше, розмірковуючи про стан і виконання різного роду завдань, що задаються студентам, я хочу зазначити, що переважна більшість викладачів не сприймає замовні роботи як негативне явище. Вас це здивувало? Вся справа в тім, що викладач теж був студентом і розуміє, що основою є знання самої роботи, методик розрахунку, а не абстрактне авторство. Коли студент отримує готову роботу, він обов’язково прочитає її, зверне увагу на всі нюанси (які завжди є винесені і пояснені окремо), ознайомиться з методикою розрахунків, тощо. Я хочу розвінчати міф про те, що студенти, які виконують роботу самостійно знаються на предметі досліджень більше. Як правило, якщо мова йде про технічні спеціальності, то тут має місце банальне, часто бездумне, копіювання методики, представленої в “методичці”, правда для свого варіанту. І якщо щось не збігається, то виконуються дії, щоби таки збігалося і результати не сильно відрізнялися від представлених в методичці. Давно вже ходять легенди про універсальний “довідник стеля”, “середньо-ліхтарні коефіцієнти”, тощо.
Не намагаюсь когось образити, хочу сказати, що такий стан речей не є виною студентів, а найперше викладачів. Можна говорити і пояснювати, чому втрачено інтерес до освіти, але, якщо говорити зовсім-зовсім честно, то студент набагато більше корисної інформаії одержить саме на практиці, безпосередньо на робочому місці, а не на лекціях, які часто не змінювалися останні років ну так десять. Тому замовні роботи можна розглядати як плату за толкове пояснення предмету дослідження, в деякій мірі послуги особистого репетитора, індивідуальну консультацію, тобто таку роботу, яку часто недовиконують викладачі вузів. В кожному ВУЗі ходять анекдоти про деяких індивідуумів часто з науковими ступенями, чиї лекції і пари є досить специфічними з огляду на їхню безграмотність (ну важно таких назвати викладачами). А при захисті дипломної роботи треба виглядати гідно перед усією кафедрою…
В будь-якому випадку, всі усвідомлюють важливість освіти, попри те, що час і досвід є набагато дорожчими. Тому, я розумію, чому студенти працюють за спеціальністю вже починаючи з 2-3 курсів. І повірте на слово, набагато більшої поваги викликає людина, яка грамотно розставила пріоритети в своєму житті, тому представляє курсову або дипломну роботу гідної якості, може пояснити чому саме так написано в цій роботі, а не інакше, має практичний досвід застосування теоретичних викладень, ніж людина, основним аргументом якої є “так книжка пише”.
Зрозуміло, що від написання курсових гірше не стане, але час, що іде на цю роботу, можна витратити більш ефективно. Я особисто десятки разів зіштовхувався з випадками, коли ніякого абсолютно сенсу в написанні курсовика не було і бути не могло! Курсовик дійсно відрізняється від реферату. Більш того, потенційно курсова — це вже наукова праця, нехай і мінімальна за обсягом і найнижча за якістю аналізу. Але чи так вона потрібна? На моєму факультеті один раз потрібно було здати вісім письмових робіт обсягом понад 15 стор. за семестр — навіщо?! Якщо людина хоче стати аналітиком, це виправдано. Якщо вона обов’язково повина уміти тільки писати, такий підхід теж має право на існування. Але в багатьох ситуаціях університет нас готує до усього, з чим ми можемо зіштовхнутися в роботі, а студент уже з першого курсу знає, чим і як він буде займатися.
В результаті, курсовик перетворюється в компроміс, послугу з боку студента: «Добре, зроблю…» На таких умовах наукові праці не пишуться. Замість походів у бібліотеки і аналізу джерел, як це роблять профі, студенти в переважній більшості випадків займаються банальним плагіатом. Навіщо це потрібно людині, що вміє цінувати свій час? Вона абсолютно раціонально вибирає варіант замовлення курсовика, заощаджуючи свої час і сили для більш гідних звершень.
Загалом, не варто думати, що замовлення роботи- це зізнання у власному безсиллі. Як на мене, це просто інший спосіб організації свого часу, який, безумовно, має право на існування.
Я розумію, що Вам більше подобаються скромні трудівники науки, але, погодьтеся, очікувати від них якогось внеску в ріст ВВП не варто. Вони є, як правило, спеціалістами по частині «як побільше витратити на чергові марні експерименти та задовольнити власну цікавість за державний кошт».
Країні потрібні практики, що будуть проектувати, будувати і працювати. Але де їх узяти, якщо навкруги будуть одні теоретики?
 

(с) Агентство «Інформаційні послуги».
Інтелектуальна власність даної статті захищена Законом. Будь-яке цитування чи використання матералів даної статті без прямого посилання на першоджерело — заборонено Законом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *