Завантажити

Світова ек. або світове господарство — це сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці та системою МЕВ.
Формування світової ек.:
СЕ. Сформувалась в кінці 19 — поч. 20 ст.:
• Сформувались сталі ек. зв’язки / відносини;
• Всі країни світу були втягнуті в МЕВ — в СЕ;
• Різко зросла світова торгівля;
• Сформувалась фінансово-кредитна система;
• Нові риси притаманні новій системі:
o Прямі інвестиції ( вивіз капіталу)
o Міжнародне виробництво
• Саме в цей час завершилось формування колоніальної системи.
2 аспекти формування СГ:
1. Позитивний — формування буржуазних відносин дало поштовх до формування виробничих сил.
2. Негативний — це супроводжувалося війнами, конфліктами ( колоніальні війни, работоргівля)
Історично СЕ формувалася за двома напрямками:
1. Втягувались все інші та інші країни в процес будування ек. відносин;
2. Примусовий напрям — деякі країни примусово втягували в МЕВ. Навіть незалежні (Китай 1836р.)
Головна тенденція СЕ. — збільшення взаємозалежності між усіма країнами.
Система ек. відносин.
1) Міжнародний товарний обіг;
2) Міжнародний рух капіталу;
3) Міграція робочої сили;
4) Міжнародний ек. обіг;
5) Система міжнародних фінансово-кредитних відносин;
6) Міжнародне виробництво;
7) Міжнародні комунікації.
Модель.
1. Історичні тенденції формування
2. Ек. потенціал країни;
3. Місце країни в Світовому поділу праці або в Світовій ек.
4. Концентрація капіталу або виробництва;
5. Характеристика окремих галузей;
6. Соціальні проблеми;
7. Ек. політика;
8. Принципи зовнішньо-ек. відносин.

Показники ек. потенціалу та рівня розвитку.
Ек. потенціал — виробничий апарат або виробнича база в сукупності з природними та трудовими ресурсами певної .кваліфікації.

Ек. потенціал вивчає техніку ек. заходів, а також географічні дані розташування, наявність корисних копалин, тощо.

Економічна могутність визначається не потенціальним, а практичним, реальним обсягом виробництва матеріальних благ.
2 види показників:
1) Натуральні показники (формують ек. могутність)
2) Вартісні (приклад: к-ть сталі)
а) ВНП — сукупна вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених в ринкових цінах. Вимірює
вартість всіх товарів та послуг.
b) НД — всі фактори виробництва — це валовий НД, з якого необхідно вилучити трансферні
платежі та непрямі податки
с) ВВП — це ВНП мінус імпортний компонент; це сукупна вартість товарів та продуктів, що
вироблені в середні країни з вирахуванням імпорту.
d) Валовий світовий продукт (ВСП) — вартість всіх товарів та послуг, вироблених в усіх країнах без подвійного урахування (сировина, напівфабрикати) ВВП в країні підраховують за допомогою Системи Національних Рахунків.
СНР — міжнародні правила обліку ек. діяльності. Дає можливість майже однаково підрахувати ВВП в цих країнах. ВВП підраховується на трьох рівнях:
• 1 рівень — рівень споживання (використання);
• 2 рівень — рівень вир-ва;
• 3 рівень — рівень доходів;
У різних країнах може підраховуватися за різними рівняннями, але всі величини майже однакові.
1 рівень = ВВП: вартість валових інвестицій в країні + державне споживання товарів та послуг
2 рівень = додана вартість = умовно вартості окремих галузей
3 рівень = підрахунок всіх доходів суспільства:
• заробітна плата;
• доходи підприємств;
• приватні прибутки;
• земельна рента;
• % прибутки.
НД = ВВП — Амортизація — непрямі податки + субсидії
1. В середньому підраховують, що НД>ВВП на 8-10%. НД = ВВП х |<
2. Динаміки НД та ВВП майже завжди співпадають.
ВВП
Реальний

Поточний
фіксовані ціни якогось року поточні ціни, фіксований обмін курсу валют

Вплив коливання валютних курсів на зміну показників робить їх недостовірними. Не можна достовірно порівняти показники країн. В міжнародних організаціях є спеціальні системи підрахунків. Міжнародні організації почали розробляти нові методи. Новий підхід підрахування ВВП: базується на вимірюванні купівельної спроможності: порівнюються коефіцієнт купівельної спроможності валюти:
береться кошик цін на визначені базові продукти і порівнюється.
сума цін кошика країни А
сума цін кошика країни В
2 основних метода підрахування, які дають різні результати:
1. За обмінними курсами валют. Використовується питомою вагою промислово-розвинутих країн 75%., ООН+ всі департаменти.
2. Метод «Очищення». Використовується країнами що розвиваються., МВФ, МБРР.

Показники рівня ек. розвитку.
РЕР — це обсяг матеріальних благ в розрахунку на душу населення.
РЕР як функція залежить принаймні від 3 змінних:
1) Рівень продуктивності праці в країні;
2) Питома вага працездатного населення у всьому населенні;
3) Розподіл трудових ресурсів за секторами економіки.

• Чим більше продуктивність праці — тим більший рівень вир-ва на душу населення (пряма залежність).
• Аналогічно з другим фактором;
• Різні галузі по різному використовують працю: в с/г — найнижча працездатність, а в нових галузях -навпаки.
• Якщо галузь с/г головна, то і дохід на душу населення менший і навпаки.

Етапи розвитку світового господарства
СГ пройшло декілька етапів формування (від зародження до зрілого стану відзначено декілька етапів).Вирішальну роль у формуванні СГ відігравав Світовий ринок. Формування СР дає ознаки формування СГ.
Світовий ринок — це існуюча на базі міжнародного поділу праці система торгівельно-економічних ВІДНОСИН
З цією системою тісно пов’язані міжнародні фінансово-кредитні відносини. Виникнення СР прямо пов’язане з виникненням міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку (не для власного внутрішнього споживання)
Формування СГ: СГ — СР — МПП
Формування світового ринку відбувалось тривалий час. Спочатку були прокладені перші інтенсивні торгові шляхи, але ці контакти не означали, що був створений світовий ринок. Ср в період рабовласництва , феодалізма не існував, хоча торгівля була:
• Лише частина країн була втягнута в торгівельні відносини;
• Механізм торгівлі був не розвинений
• В більшості випадків «торгові епізоди» носили локальний характер
• Конфлікти, війни гальмували розвиток торгівлі
Тільки капітал, сформувавши капіталістичне виробництво, створив СР.
Етапи формування СГ (СР):
1. Етап — мануфактурна стадія ( з середини XVI ст.)
До середини XVI ст. ( ще в XV ст. ) інша структура ек. потенціалу: перше місце займають країни Сходу: Китай, Індія, обсяг продукції більший ніж в Європейських країнах. Але з початку XVI ст. — різкі зміни у Європейських країн.
Стадії першого етапу:
1. Розвиток мануфактурної промисловості стає важливим джерелом нагромадження капіталу.
2. Поштовх до розвитку міжнародної торгівлі. Виникає проблема постійного імпортування сировини, а з іншого боку експортування товарів.
3. Бурхливий розвиток транспорту та зв’язку.
4. Експансія, колонізація.
2. Етап — фабричний (середина XVIII ст.)
Саме в цей час відбувається перехід від мануфактури до фабрики. Великі підприємства повністю залежать від імпорту сировини. З середини 70-х років ек. зарубіжних країн починають відчувати ек. кризи.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *