Ксенофан народився у Колофоні, недалеко від Мілета, але значну частину свого життя провів у Південній Італії як поет і рапсод. Можливо, деякий час жив у Елеї, адже писав про заснування цієї колонії . Через те, що він багато мандрував, деякі джерела говорять, що він пов’язував західну і східну частину грецького світу і у цьому аспекті порівнюють його з Піфагором.
Ксенофан мав широкий спектр інтересів. Світ пам’ятає його як автора поезії навіть більше ніж філософа, але все ж таки його вклад у Досократичну філософії достатньо важливий.
По-перше, він був першим філософом який залишив нам порівняно зі своїми попередниками обширний спадок. Збереглися 40 фрагментів його поезії, більше 100 його висловлювань з яких можна навіть робити висновки про стиль.
Платон визначає його, неправильно на думку сучасних дослідників, як засновника монізму.
«Наше элейское племя, начиная с Ксенофана, а то и раньше, говорит в своих речах, будто то, что называется «всем», — едино.»
Платон і Арістотель називають Ксенофана першим Елейським філософом і вчителем Парменіда, тому що вчення Ксенофана про Бога деяким чином нагадує вчення Елеатів.

Релігійне вчення Ксенофана
Мілетці були одностайними у визнанні божественної природи первинних субстанцій, але в їх уявленнях вже не залишалося місця для антропоморфних богів, які керували природними явищами і людськими долями. Боротьба між богами вказує на те, що їх царство й саме по собі не цілком впорядковане і тим паче не в змозі регулювати людський світ. Уявлення мілетців містить непрямі відхилення від традиційної релігії. Але висловив і систематизував ці ідеї вперше Ксенофан, вказавши шлях до раціональної теології. Не дивно, що Ксенофана також називають Фейербахом античності, адже він вважав тогочасну релігію проекцією людської свідомості. Він атакує ідею богів Олімпу на таких засадах:
-Вони аморальні і живуть на нижчому моральному рівні, аніж люди (фр.15)
-Їх антропоморфність є сумнівною (фр. 19,18,17)
-Боги не народжуються і не помирають. Мається на увазі поняття про вічність Бога. Так, Ксенофан заявляє, що і «Теогонія» Гесіода є безбожною.
«Ксенофан говорил, что одинаково богохульствуют те, кто утверждает, что боги родились, и те кто утверждает, что боги умирают, ибо в том и в другом случае выходит, что в известное время боги не существуют.»
Немає ніякої ієрархії серед богів. Ранг Зевса тут підпадає під атаку, адже Ксенофан вважає, що ставити над Богом когось є принизливим для божественного. «Божество по своей природе не терпит над собой господства.»
Боги не втручаються в життя людей. Це поняття контрастує з Гомерівськими богами, які сходили з Олімпу, щоб взяти участь у подіях людського світу. (фр. 29)
Така атака на релігійні концепції породжує думку про те, що вони відносні, але тут Ксенофан каже, що божество не може бути відносним. Воно має бути абсолютним і Ксенофан намагається поясними поняття абсолютного. (фр. 26)

Відмовившись від релігійної традиції як джерела істини про Бога, Ксенофан намагається знайти, що буде «підходити» опису Бога. Відповідно до мілетської концепції божественного, Бог не має особи, але не ізольований від Всесвіту, він його повністю усвідомлює (хоча і не через органи чуття) і здійснює контроль, але не фізично, адже він може легко робити це думкою, без необхідності переміщення (фр.28)
Але також не можна стверджувати, що Бог Ксенофана не матеріальний, адже він стверджує тільки те, що своєю подобою він не схожий на людину (фр. 26), але так само те, що в нього немає кінцівок і органів чуття не означає, що він безтілесний.
Також, не можна точно сказати чи Бог Ксенофана є частиною Всесвіту, чи ототожнюється з Всесвітом, адже з одного боку весь світ повний руху, а Бог, як стверджує Ксенофан, нерухомий, отже він не є частиною світу. Так само, якщо Бог нерухомий, то Він займає певне місце у Всесвіті, а отже він є частиною світу.
Але все ж таки, не зважаючи на суперечності теології Ксенофана, найважливішою її рисою є те, що Бог керує всім через думки, він повністю усвідомлює світ і це дає йому змогу розуміти і вирішувати, що має відбутися, тобто, інтелект, а не примхи олімпійських божеств, керує світом.

Вчення Ксенофана про природу
Натурфілософія не входила в коло інтересів Ксенофана, але він міг думати з точки зору науки. Ксенофана цікавили першопочатки, астрономічні і метеорологічні явища, походження життя.
Ксенофан вважається першим дуалістом, адже за початки всього він взяв воду і землю. (фр. 29, 33, 30, 27). Пеклу під землею Ксенофан протиставляє бездонність землі (фр.28), замість того, щоб вважати небесні світила божественними, Ксенофан намагається пояснити їх природу: складене з дрібних іскор сонце рухається над плоскою Землею по прямій, кожного дня назавжди покидаючи горизонт і кожного дня зникаючи. Сонце і зорі, на думку Ксенофана, складаються з блискучих хмар, які кожного дня помирають, а потім розгоряються вночі, як вугілля, а веселка насправді складається з різнокольорових хмар. (фр.33)
Також, Ксенофан стверджує, що море солоне, тому що в ньому змішано багато субстанцій, а океан колись був сушею, тому що такі залишки океану як морські раковини чи відбитки риб і коралів у скелях можна знайти на суші. Через це він висловлює також думку про циклічність поколінь, адже всі люди помруть, коли земля піде під воду. Цей процес відбувається постійно, у кожному циклі.
Кожен цикл починається і закінчується однаково в стані повної суміші двох базових матеріалів: в стані бруду. Після цього слідує період, коли вода і земля відокремлюються одне від одного в деякій мірі та період, коли вони знову змішані і так допоки вони не повернуться до початкової стадії бруду. На цій стадії життя не існує, воно може підтримуватися тільки тоді, коли вода і земля достатньо розділені.

Вчення про людину
Ксенофана, як першого Досократика, який висловив думку про можливості і межі пізнання, визначають батьком епістемології , а також одним з перших скептицистів через його уявлення про неможливість отримання істинного знання.(фр.35)
Ксенофан протиставляє думку та знання, стверджує, що у власній думці немає знань. Просто кажучи правду ми не гарантуємо те, що ми це знаємо. (фр.35) Також, не можна знати щось, що не є правдою, але можна вірити хибним речам так само як і правдивим речам, але віра не містить знання.
Але Ксенофан не відхиляє можливість отримання знання. Якщо знання не можна отримати, то всі його вчення не можуть бути розглянуті як правда, але у фрагменті 36 він пояснює чому його теорії кращі за традиційні погляди, які не є продуктами раціонального дослідження.
Не дивно, що Ксенофан також відхиляє божественні одкровення як джерело знання (фр.20), адже Бог не має втручатися в людський світ. За Ксенофаном людина має постійно знаходитися в пошуці, робити все можливе заради того, щоб отримати знання.
Також, Ксенофан говорить про відносність чуттєвого сприйняття людини тим самим підкріплюючи свою думку про неможливість отримання істинного знання.

Висновки
Філософіські і релігійні вчення Ксенофана ширші і глибші за уявлення мілетців, так само його відмова брати за першопочаток єдину субстанцію стала інновацією у античній філософії. Після критики Ксенофаном антропоморфних божеств більше не було серйозних спроб захистити грецьку міфологію, натурфілософічні вчення Ксенофана вплинули на подальший розвиток античної філософії, а його вчення про межі пізнання змінило напрям розвитку Досократичної думки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *