Завантажити

Передмова
Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена системи органів. Се-ред них виділяються вищі — парламент, уряд і глава держави. Саме ці органи ре-алізують основні повноваження у сферах законодавчої та виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів також віднесені вищі судові інстанції загальної і спеціальної компетенції — верховний суд, конституційний суд, вищій адміністративний суд тощо. Проте судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій політичного характеру (виняток становить лише діяльність конституційного суду, хоча і він вважається в цілому «неполітичним” ор-ганом). Тому тільки дослідивши роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади можна більш або менш точно визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє державний механізм.

Розподіл влад — розподіл функцій
Для характеристики статусу кожного з вищих органів сучасної держави визначальними є поняття форми державного правління. Форма правління — це спосіб організації влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів. При цьому вихідними є взаємовідносини між парламентом, урядом і главою дер-жави. Зміст їх взаємовідносин в тій чи іншій мірі відбиває ідеї розподілу влад. Ці ідеї, відомі ще з ранніх часів, у найбільш чіткому викладі були сформульовані французьким просвітителем і правознавцем XVIII ст. Шарлем Монтеск`є. Його вчення відіграло помітну роль у становленні сучасної політико-правової думки і суттєво вплинуло на розвиток державних інститутів у о новий період світової історії…

Парламент
Значну увагу в характеристиці вищих органів сучасної держави як звичайно приділяють парламентам. Вони розглядаються як органи законодавчої влади, а іноді і як такі, що своєю діяльністю формально забезпечують функціонування і са-ме існування інших вищих органів.
За визначенням, парламенти — це виборні і колегіальні вищі органи держа-ви, які функціонують в умовах демократичного правління і мають своїми головни-ми повноваженнями повноваження в сфері законотворчості. В унітарних держа-вах парламенти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях — та-кож і на рівні їх суб`єктів. В останньому випадку повноваження законодавчих ор-ганів двох рівнів розмежовуються на засадах, визначених федеральною конститу-цією…

Будова парламентів
Одним із вихідних моментів у характеристиці парламентаризму як загально-го явища і при визначені особливостей представницьких органів конкретних країн є їх побудова. В свою чергу, головною ознакою побудови парламентів значної кіль-кості країн є їх двопалатність, або бікамералізм…

Комісії (комітети) як елемент структури парламентів
Найголовнішим елементом внутрішньої структури парламентів є комісії (комітети). Теоретично їх роль визначається як попередня підготовка різного роду питань, які потім мають розглядатись у сесійних засіданнях. Фактично ж комісії самі вирішують наперед багато з цих, а палати і парламенти в цілому нерідко майже автоматично затверджують їх пропозиції. При цьому вважається, що діяль-ність комісій дозволяє більш швидко, ніж у самих палатах, і на більш професійно-му рівні вирішувати парламентські справи…

Компетенція парламентів
Вивершеному аналізу парламентаризму сприяє розгляд форм закріплення компетенції представницьких органів, а також змісту відповідних повноважень. Згідно з принципом розподілу влад, парламенти визначаються як носії законо-давчої влади. «Всі встановлені тут (у конституції — О.Б.) законодавчі повноваження належать конгресу Сполучених Штатів,” — сказано в ст. 1 американської конституції. Ця ідея в тій чи іншій формі викладена в основних законах практично всіх розви-нутих країн…

УРЯД
Структура і організація урядів.
Конституційна теорія і практика сучасних країн знає дві основні моделі структури урядів. У багатьох країнах до складу урядів входять всі політичні керів-ники міністерств і відомств із загальнонаціональною компетенцією. У сукупності вони і становлять урядову колегію. Це зумовлює досить велику чисельність уряду, що іноді може призвести до зниження ефективності його роботи. Тому в деяких країнах, де запроваджено таку модель, у структурі уряду утворюється більш вузька колегія. До неї, як правило, входять глава уряду, його заступники та інші автори-тетні міністри. Прикладом може служити Італія, де в ст. 95 конституції припус-кається утворення уряду в межах його президії…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *